Перемога неминуча! Настане мир. Все буде Україна!
| << До змісту номера (“Джміль” № 4 /2021) | < До попередньої статті До наступної статті > |
Космічне сміття
Звідки воно береться?
Аби люди мали якісний зв'язок і швидкий інтернет, багато років поспіль у космос запускають супутники. Коли ці апарати виходять з ладу, вони стають непотребом — космічним сміттям.
Перетворюються на сміття й інструменти, які астронавти гублять у відкритому космосі під час роботи. Коли супутники тільки починали запускати в космос, ніхто й не думав, що виникнуть проблеми зі сміттям. Понад 60 років тому люди вважали, що неробочі супутники вийдуть на дальню орбіту й ніколи не зіштовхнуться. Але не так сталося, як гадалося.
Американський науковець Дональд Кесслер передбачив, як і чому сміття в космосі стане небезпечно багато. У 1978 році він уперше висунув свою гіпотезу, яку назвали його іменем — “синдром Кесслера”.
Несподівано? Ще донедавна ніхто не уявляв, що може статися така біда, а вона вже голосно заявляє про себе. Детальніше про космічну екопроблему та шляхи її розв'язання зможуть дізнатися лише читачі друкованої версії журналу “Джміль”. Саме в них буде можливість уявити істинні масштаби лиха: дізнатися, чи багато сміття в космосі, чим це небезпечно і чи знайшли люди способи розв'язання екопроблеми.
У космосі багато таємниць, які крок за кроком намагаються відкрити учені різних країн світу. Прочитайте про них. Хтозна, можливо, саме ви згодом долучитеся до космічних досліджень. А поки що на вас чекають віртуальні подорожі в команді Джелика.
|
“Чи можливе життя на Венері?” (“Джміль”, 2021, № 3) — віртуальна космічна експедиція: ознайомлення з планетою та пошук свідчень існування на ній життя. |
|
“Динозавр у космосі” (“Джміль”, 2020, № 7-8) — цікава розповідь про те, як динозавр вирушив у космічну мандрівку і став індикатором невагомості. |
До скарбнички методиста
Публікація допомагає дітям осягнути масштаби нової несподіваної екокосмічної проблеми, до якої людство виявилося неготовим.
Перший штучний супутник запустили в космос ще у 1957 році. Нині на орбіті перебуває приблизно 20 тис. штучних об’єктів, і лише 2,7 тис. з них діють. Решта — космічне сміття, яке ще довго кружлятиме навколо Землі. За різними підрахунками, з початку запуску в космос перших апаратів там накопичилося більше 7,5 тис. т сміття (обчислити цю кількість дуже складно, тому наведені числа приблизні).
Вчені досі шукають різні шляхи розв'язання проблеми: супутники-"липучки" (до них має липнути космічне сміття), вловлювачі сміття тощо. Тож діти можуть долучитися до пошуку, пофантазувати і запропонувати власні проєкти. Хтозна, можливо, саме їхні на перший погляд фантастичні ідеї через кілька років допоможуть зробити великий крок в очищенні космосу.
Матеріал стане у пригоді на уроках інтегрованого курсу "Я досліджую світ", допоможе провести заняття з ознайомлення з довкіллям, а також організувати освітні ситуації, провести інтегровані уроки / заняття, дні, тижні, місяці тощо.