Перемога неминуча! Настане мир. Все буде Україна!
| << До змісту номера (“Джміль” № 1 /2019) | < До попередньої статті До наступної статті > |
Крижане серце
Узимку надворі панує мороз, сковуючи водойми кригою, вкриваючи дороги ожеледдю. А буває і так, що холод ніби оселяється в когось у душі... Від такої людини не почуєш доброго слова, на її обличчі не побачиш щирої усмішки, не пригорнешся до неї, щоб зігрітися. Чому так трапляється? Де гублять люди тепло своїх сердець? І чи можуть віднайти його знову?
Крижане серце
У діда Андрія кошлата голова, кошлата борода та безбарвні очі. Лише глянувши на його тінь, можна відразу зрозуміти, чия вона. Зазвичай так і бувало: ми вибігали у двір із-за рогу й перше, що бачили, — тінь кошлатого діда.
Дід Андрій майже завжди сидить у дворі. А ще тут живе купа різношерстих котів і кошенят. Але дід ніколи не гладить їх і не бавиться з ними. Коли коти підходять до нього, він гукає "бзусь!", і вони розбігаються. Бува, якесь кошеня, щойно зіпнувшись на ноги у підвалі, йде до діда знайомитися. Підбігає, а той бзуськає на маля так, що воно з переляку закочується назад у підвал, мов горошина.
Так було і з новеньким білим кошенятком з латочкою на спині. Дід відганяв його щоразу, коли воно наближалося. Але кошеня все одно йшло та йшло, ще здалеку починаючи вуркотіти, задираючи хвостика.
А от ми боїмося діда Андрія. Ми — це наша дворова компанія. Він ніколи не усміхається, ніколи не буває привітним. Лише сидить на лавці за столом і грає сам із собою в шахи. Або супить кошлаті брови, вдивляючись у далечінь. Або ганяє від себе котів. Або лає нас, коли ми надто голосно регочемо.
Усіх у нашому дворі хтось навідує. До тітки Валі приходить донька. До діда Вітальки і бабусі Люби — двійко онуків. До нас із мамою приїздять родичі з Білорусі. А до діда Андрія ніхто не приїздить. У нього немає дружини. Немає дітей. Немає онуків. Немає друзів. Воно й не дивно. Кому потрібний такий сердитий дід?
Чи зможе хтось відігріти серце дідуся? Про це дізнаються читачі друкованої версії журналу “Джміль”: вони дочитають оповідання, ознайомляться з порадами від Джмелика "Відігріваємо серця" і зможуть стати добрими чарівниками, які вміють повертати людям радість життя!
- Як ви зрозуміли вислів “відігріти серця”? Чому так кажуть?
- Чому саме серця потрібно відігрівати?
- Поміркуйте, чи можуть замерзнути серця у ваших однокласників. Від чого?
- Чи можна зробити так, щоб серця ваших близьких ніколи не вкривала крига?
|
“Відчуй серцем, або Як зрозуміти без слів” (“Джміль”, 2016, № 1) — оповідки та запитання для бесід з дітьми, які допомагають малятам навчитися розуміти і поважати почуття інших людей. |