Війна закінчиться. Настане мир. Україна розквітне!  

<< До змісту номера (“Джміль” № 3 /2015)

< До попередньої статті   До наступної статті >

Літературна студія

Поети на канікулах і трохи про те, що їх радує або ображає

Джмелик і Книжечка запрошують читачів журналу “Джміль” на літню прогулянку із сучасними українськими поетами. Де ви полюбляєте бувати влітку? У лісі й на березі моря, в садку й на бабусиному городі… І поети теж поспішають у природу. Тож Літературна студія відкриває свої виїзні засідання у мальовничих куточках нашої країни. Поети бачать те саме, що й ми, тільки трохи інакше, і розповідають про це у віршах, аби ми, прочитавши, сильніше відчули красу довколишнього світу!

ЩО І КУДИ ПЕРЕКЛАДАЮТЬ ПОЕТИ

Коли вдосталь насміялися, Джмелик сказав:

— А я теж читав багато творів Івана Андрусяка. І віршів, і повістей. От, наприклад, “Стефа і її Чакалка”, “Пінгвінік”, “Чупакабра та інші зайчики”.

— А чи ти знаєш, що цей письменник не тільки пише власні твори, а й — уявляєш — перекладає чужі? — запитала подружка.

— З лавки на стільчик? — пожартував Джмелик.

— Та ж ні! Перекладати можна не тільки з місця на місце, а й з однієї мови на іншу! Ось зараз я тобі прочитаю вірш білоруського поета Андрея Хадановіча... — Дівчинка взяла з полиці яскраву книжку з назвою “Таткові нотатки”.

— Але я не розумію білоруської...

— По‑перше, білоруська мова дуже схожа на українську. Якби ти дуже захотів, то зміг би зрозуміти щонайменше половину вірша. Та ми читатимемо своєю мовою, тому що Іван Андрусяк переповів текст, написаний білоруською, українськими словами. І при цьому він не просто зміст вірша передає, а творить справжню поезію — з римами, ритмом, з поетичними образами.

— І Хадановіч потім не ображається і не сердиться через те, що його твір не тільки переробили, а ще й надрукували в такому вигляді у книжці?

— Зовсім ні. Іван Андрусяк спитав в автора дозволу, написав на обкладинці величезними літерами — “Андрей Хадановіч” і малесенькими — “переклад із білоруської Івана Андрусяка” — і вже потім видав книжку. Коли є згода автора, то друкувати переклад можна, запевняю тебе! Якби не було перекладів, ми б і уявлення не мали, що пишуть англійські, французькі, японські, норвезькі та інші письменники... А у кожній країні їх багато, і книжки їхні дуже цікаві. А тепер слухай сам вірш.

Хто живе на дні ріки?

Хто живе на дні ріки? Окунці та щупаки*. Й коропця візьмем на карб** (хто піймає — має скарб!) Є вугрі, і є лящі, є пеньки, і є корчі, ще й пробиті є м’ячі (Танечко, не верещи!) Камінці, пісок, намул і бляшанка од Red bull — бо не всі ще до пуття приберуть своє сміття!	Є русалка й водяник, що деінде просто зник. Ще колись завівся змій, але вижити не зміг. Є малесенькі монетки з гаманця он тої тітки, що приїде знов сюди. Є і вартові води — рятувальник з водолазом, — щоби витягти одразу того, хто гадав даремно, що тонути — це приємно.
* Щупак — самець щуки. ** Взяти на карб — відмітити.	Андрей Хадановіч. Переклад з білоруської Івана Андрусяка

Читачі друкованої версії журналу “Джміль” разом із Джмеликом та Книжечкою зможуть здійснити віршовану подорож нашою країною і познайомитися з родиною гарбузових, прогулятися несправжнім, телевізійним, селом, дізнатися, хто живе на дні ріки, відпочити на пляжі, а також навчитися допридумувати вірші. А презентації е‑додатка до журналу “Джміль” допоможуть цікаво і весело розв’язувати завдання Книжечки, прочитати разом вірші, обговорити їх.

Завантажуйте електронні додатки

Родина гарбузових. Робота над віршем Володимира Вакуленка‑К.

Жабка. Вірш Сашка Дерманського

Хто живе на дні ріки? Вірш Андрея Хадановіча

Несправжнє село. Вірш Івана Андрусяка

<< До змісту номера (“Джміль” № 3 /2015)