Війна закінчиться. Настане мир. Україна розквітне!  

<< До змісту номера («Джміль» № 1 /2013)

< До попередньої статті   До наступної статті >

Клуб допитливих

Пісні весняних паростків

Сьогодні Нотка пропонує послухати пісні весняних паростків. Знайти їх можна у кожній оселі, але почує їх тільки той, хто буде спостережливим, допитливим, уважним, вмітиме фантазувати. Тож на цьому засіданні Клубу допитливих ми вирушаємо до незвичайного концертного залу. Ласкаво просимо!

РОЗПОВІДЬ ОДНІЄЇ БАБУСІ

Сміх та й годі! Кілька ночей не давали мені спати пісні. Спочатку я думала, що то працює невимкнене радіо або телевізор у сусідів. Але вони заперечували. Гадаєте, це мені снилося? Ні, це був не сон, адже я прокидалася, а співи продовжували лунати.

Це почалося відтоді, як на календарі з’явився перший аркуш зі словом “березень”. Ніхто не відчував, що вже прийшла весна. Сніговики ще міцно трималися на ногах, з неба подеколи сипав сніг. Отож про весну ніхто й не згадав би, коли б не ці нічні концерти. Щоночі десятки разів звучала лиш одна весняна пісня. Спочатку її співав один тоненький голосочок, потім  — два, три, чотири, п’ять… За кілька днів додався грубіший голос, а згодом до хору долучилися ще двійко схожих.

Спів був приємний, голоси  — чистесенькі, а пісня  — бадьора й радісна:

Ой весна, весна  — днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку.
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.

Удень я залюбки слухала б таку веснянку, але вночі вона заважала мені спати!

Хто ж заважав спати бабусі? Чому мешканці квартири чули спів тільки вночі? Чому бабуся не використала для борщу цибулю зі скриньки? Розгадки цих та інших таємниць ви дізнаєтесь на засіданні Клубу допитливих на сторінках друкованої версії журналу “Джміль”.

<< До змісту номера («Джміль» № 1 /2013)