Війна закінчиться. Настане мир. Україна розквітне!
| << До змісту номера (“Джміль” № 2 /2015) | До наступної статті > |
Чому верба завжди біля води росте
Бесіда за сюжетною картиною на обкладинці
(повна версія)
Придивіться уважно: йде весна, пробуджує, забарвлює світ довкола. Кожен клаптик землі, кожна рослинка радіють теплу та сонечку. І в кожної — своя таємниця, яка розкриється тільки тому, хто вміє фантазувати та має пильне око. Прислухайтеся до легенд рідної землі — більше дізнаєтеся про свою Батьківщину.
ЯК ОКСАНА ВЕРБОЮ СТАЛА
Колись давно в одному селі жила вродлива дівчина Оксана. Дуже полюбляла вона вбратися у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся стрічками. І так гарно вбрана ходила дівчина на річку — помилуватися своїм відображенням в її гладкому плесі. Могла годинами так сидіти, задивляючись на свою вроду та усміхаючись сама до себе. Кликали Оксану дівчата водити хороводи, а вона лише плечима знизувала. Мати просила доньку допомогти — води з криниці принести, на городі попоратися. Та у відповідь завжди чула лише: “Ой, не зараз, мамо…”.
Одного вечора, коли дівчина, як зазвичай, стояла на березі, з води визирнув Водяник. Побачив він красуню та й завмер, зачарований її вродою. Саме у цей час нагодилася Оксанчина матуся й покликала дівчину додому. А та у відповідь: “Не хочу йти до хати! Немила вона мені! Я б так усе життя стояла край води, милуючись своєю вродою!”. Почувши таке бажання Оксани, Водяник умить виконав його. І тут ніжки дівчини перетворилися на коріння, яке міцно трималося за берег, і вже не могла красуня зрушити з місця. Гнучкий дівочий стан став тонким вербовим стовбуром, руки перетворилися на гілля, а довге кучеряве волосся — на тонесенькі гілочки, що схилялися до самої води, торкаючись свого відображення в ній. Саме так, як мріяла Оксана. А Водяник, плеснувши по воді хвостом, опустився, задоволений, на самісіньке дно: тепер красуня-верба завжди буде перед його очима.
ВЕРБА ГАРНА ТА КОРИСНА
Верба — одне з найулюбленіших дерев українців. Її можна побачити біля ставків, на берегах річок, обабіч доріг, коло криниць.
За тиждень до Великодня християни святкують Вербну неділю. Цього дня колись Христос повертався до Єрусалима, і люди врочисто встеляли йому дорогу пальмовими гілками. Звідси й звичай освячувати гілля дерев, а в Україні — саме верби. Щороку на Вербну неділю селяни, повертаючись з церкви, встромляли у землю освячені галузки, й вони виростали у великі дерева.
“Де верба — там і вода”, — мовиться в прислів’ї. Люди вже давно помітили, що це дерево росте біля чистої води, й за допомогою вербового прутика навчилися шукати джерела. Під вербою і криниці копали.
Верби найперші розквітають напровесні. Їхні пухнасті квітикотики вкриті жовтуватим серпанком пилку. Ми милуємося їхньою красою, а бджілкам вони дають першу поживу після зимового голоду — нектар і пилок. Кого ще годує верба? Молодими вербовими пагонами та листям полюбляють ласувати кози та інші свійські тварини.
► Як використовують вербову лозу? Чи бачили ви вироби з неї? Які?
З верби плетуть кошики, тини, меблі та різноманітні сувеніри. Розгляньте їх на с.2 обкладинки журналу. Деревину верби використовують у будівництві, з неї виготовляють човни.
Верба — один із символів України, а ще — життя й материнства. Наші пращури вірили, що сонце п’є воду з вербових листочків, і саме тому вони такі схожі на сонячні промінці.
► А на що вам здаються схожими верба, її листя, гілочки, пухнасті котики?
Вирушайте на прогулянку до найближчої водойми. Там ви обов’язково побачите вербу. Помилуйтеся цим чудовим деревом. Воно миле українському серцю!
Інтерактивна версія сюжетної картини в електронному додатку до журналу “Джміль” чудово оживить вашу бесіду з дітьми. У потрібний момент заняття ви зможете показати саме той сюжетний центр картини, про який розповідаєте дітям, або той, на який вони звернули увагу. Це дасть можливість детальніше розглянути всі сюжети картини, обговорити їх, розвинути мовлення, критичне та системне мислення дітей.
Завантажуйте інтерактивну версію сюжетної картини
“Чому верба завжди біля води росте”
До скарбнички методиста
Сюжетна картина на обкладинці — це не лише ілюстрація до легенди про вербу, яка подана у бесіді в журналі а й можливість придумати свої казкові оповідки за сюжетом картини.
Бесіда за картиною може стати центром заняття з українознавства, природознавства, розвитку мовлення. Відштовхнувшись від змісту легенди можна розповісти дошкільникам і молодшим школярам народні прикмети, пов’язані з вербою, як наші пращури використовували вербу і як її використовують зараз, як верба прикрашає наше життя, а також можна провести бесіду на моральні теми — чи може бути немилою рідна оселя, чи добре весь час милуватись своєю вродою, що означає народний вислів “що занадто, то не здраво”, як треба ставитися до батьків і друзів. Така діяльність допоможе також розвинути уяву, мовлення, увагу, фантазію дітей, формувати їхні моральні якості та стимулювати інтерес до вивчення традицій рідної землі.