Війна закінчиться. Настане мир. Україна розквітне!
| << До змісту номера («Джміль» № 3 /2013) | < До попередньої статті До наступної статті > |
Про свою безпеку дбаєш — інших теж оберігаєш
Хто б міг подумати, що деякі наші вчинки, здається, безпечні й навіть приємні на перший погляд, можуть образити наших рідних та друзів, а іноді й завдати шкоди! Хто скаже, що їсти сливи — це погано? А якщо з’їсти всі й не залишити нічого іншим? Грати з друзями — це добре! А от галасувати під час гри й заважати старшим займатися своїми справами — вже погано. Кожен наш вчинок якимось чином впливає на життя тих, хто поряд. Тож вчімося бути уважними, завбачливими та відповідальними, користуючись порадами Джмеликової Служби безпеки.
НЕБЕЗПЕЧНА ЗАБАВКА
Діти гралися в пісочниці на майданчику. Аж раптом Леся голосно скрикнула й висмикнула з піску руку. З руки текла кров — вона порізалася об уламок скла, який чомусь опинився в пісочниці. Покликали Лесину маму. Вона прибігла рятувати доньку — з бинтом, перекисом та зеленкою.
— І хто ж це міг у пісочницю скло кинути? Адже тут малі діти граються! — обурювалася вона, обробляючи доньчину рану.
— А це он той хлопчик, що там бляшанку ганяє. Спочатку тут, по майданчику, пляшку ганяв, вона розбилася, друзки розлетілися в різні боки, і у пісочницю, мабуть, потрапили, — сказали діти.
Узявши Лесю за руку, мама попрямувала до того хлопця.
— Це ти розбив пляшку і викинув скельця в пісочницю? — суворо запитала вона.
Хлопець знітився, злякано подивився на маму, на Лесину забинтовану руку.
— Я ненавмисно, я не хотів, вибачте, будь ласка, — благально промовив він. — Тільки прошу, не розповідайте батькові.
Прочитати і обговорити з дітьми інші оповідки про ризиковану гру малят та наслідки непунктуальності допоможуть запитання від Книжечки, вміщені на сторінках журналу “Джміль”.