Перемога неминуча! Настане мир. Все буде Україна!
За матеріалами журналу “Джміль”, 2000, № 2
Коні мої, коні
Бесіда за картинами Олексія Антонова
(розширена версія)
Пригода на луці
Одного літнього дня Джмелик з друзями гуляв на квітучій луці. У небі всміхається сонечко, навколо – неосяжний простір, веселий лагідний вітерець, духмяне різнотрав’я… Краса!
Раптом Нотка почула, як неподалік хтось ходить по траві, тихо-тихо — кроків було майже не чутно.
— Хтось тут є біля нас — добрий, лагідний. Я це відчуваю по його кроках, — сповістила друзям Нотка. — Хто ж це може бути? — зацікавилися всі, тихенько підвелися і пішли на звук. Джмелик першим побачив двох красенів-коней, які велично ступали поряд. Під їхніми копитами шурхотіла трава, і здавалося, вони тихенько розмовляють про щось своє, не помічаючи нічого довкола.
Друзі зачаровано спостерігали за прекрасними тваринами... Несподівано неподалік пронизливо закричав птах, коні скинулися й стрімко помчали лукою. Діти замилувалися їхньою грацією, а коли повернулися додому, ще довго ділилися враженнями.
Якими бувають картини
Наступного дня Пензлик показав друзям картини Олексія Антонова, на яких зображені коні, і всі змогли ніби ще раз пережити вчорашню подію. Давайте разом роздивимося картини, у яких з великою любов’ю намальовані ці прекрасні, дужі й добрі тварини.
► Пригадайте, що ви знаєте про коней.
Ще в прадавні часи коні вірно служили людям, були їхніми надійними друзями. Їм доводилося виконувати найтяжчу роботу, а в бойових походах нерідко й рятувати своїх господарів. Про красу, силу, благородство коней співають пісні й розповідають легенди багатьох народів світу. А як гарно вони скачуть — очей не відведеш! Швидкість їхнього бігу порівнюють зі швидкістю вітру — уявляєте?
Друзі почали розглядати картини.
— Дуже цікаві картини, — тихенько розмірковувала Книжечка. — Я читала, що у живописі існує кілька жанрів, залежно від того, що саме зображує митець.
► Цікаво, до якого належать ці картини?
— На портретах завжди добре видно обличчя людини... — почала пригадувати Нотка.
— А мені подобаються пейзажі, — замріяно промовила Книжечка. — На них дуже гарно зображена природа. Так і хочеться погуляти картиною!
— І я завжди на морі опинитися хочу, коли бачу його на картинах, — додав Пензлик. — Такі картини ще називають маринами: у багатьох іноземних мовах це слово означає морський.
— А ще художники часто малюють напрочуд милих тваринок, — пригадала Книжечка. — Мені такі картини дуже подобаються! Я читала, що їх називають анімалістичними. Слово animal, від якого походить ця назва, є у різних мовах і перекладається як “жива істота”.
— Точно! — вигукнув Джмелик. — Англійською animal означає “тварина”.
— Зазвичай художник малює картини свого улюбленого жанру, — підсумував розмову Пензлик. — Художників так і називають — портретисти, пейзажисти, мариністи, анімалісти...
— З назви одразу видно, кому що малювати подобається! — додала Нотка.
Джмелик уважно роздивився картини, які вибрав Пензлик, і замислився:
— На одному полотні коні пасуться на луці — виходить, це водночас і пейзаж, і анімалістична картина. На іншому художник зобразив коней біля моря — отже, це й анімалістичний твір, і марина.
— Виходить, цей автор одразу і пейзажист, і мариніст, і анімаліст, — підхопила Книжечка. — Цікаво, правда?
— Головне, що коні й навколишня природа, виписані вправним пензлем митця, сприймаються як єдине ціле, — поставив крапку в обговоренні Пензлик.
Роздивімося картини уважніше.
На світанку. У срібних росах
Олексій Антонов. На світанку. У срібних росах. Полотно. Олія. 1999
Подивімося на картину.
► Опишіть коней, їхні дії і навколишній пейзаж.
Тут зображено двох коней. Вони однієї породи, але різних мастей: один білий, інший рудий. І вони не стоять, а весело пасуться на зеленій квітучій луці. Вітер розвіває їхні гриви та хвости.
► Який у них настрій?
Ця пара коней чистої світлої масті. Білий і рудий — ніби відблиски ясних сонячних променів на землі.
► Тепер поміркуйте: чому білий кінь так низько схилив голову до землі? (Він ніби придивляється до кожної бадилинки, травинки, квітки, милується ними, вдихає пахощі луки).
► А чи помітили ви, з якою довірою, ніжністю й любов’ю дивиться на нього товариш — рудий кінь? Про що вони могли б говорити? (Про те, як приємно ступати по м’якому трав’яному килиму, а не збивати копита об гостре каміння чи в’язнути у мокрій багнюці. Про смачну запашну траву, яка відроджує сили. Про те, як гарно бути вдвох і разом відчувати на своїх міцних тілах свіжий подув вітру).
► Як ви гадаєте, яку пору року зобразив художник? Який день — погідний чи ні? (Це літо. Рясно буяє зеленню та квітом лука. Висока й густа трава такої насиченої зеленої барви, що аж очі вбирає. Запаморочливо пахнуть лугові квіти. Яскраво сяє сонце. Воно немовби запалило все небо, розчинило його у своєму сяйві й позолотило хмаринки. Сонячне проміння щедро заливає трави і квіти).
► На цій картині багато місця займає лука. Опишіть її. Яка вона? (Зелена, квітуча, осяяна сонцем, широка. Трава густо-зелена, шовкова, м’яка, духмяна).
► Яку палітру кольорів обрав художник? (У картині використано білий, золотистий, коричневий, зелений, жовтий, рожевий, синій, блакитний, фіолетовий кольори).
► Ви бачите траву, квіти і диво-коней. Що ви тепер чуєте? Що відчуваєте? (Чути шелест трави, спів пташок, гудіння джмелів у конюшині, кінське похропування. Відчуваються приємний подув вітру й терпкий запах нагрітої сонцем зелені).
► Як би ви назвали цю картину? (“Коні на квітучій луці”, “Серед високих трав”, “Духмяні трави”).
Білі коні на березі моря
Олексій Антонов. Білі коні на березі моря. Полотно. Олія. 1999
Погляньмо на картину, де зображено коней у воді.
► Чим вона схожа і чим відрізняється від першої?
► Що спільного у двох пар коней на картинах?
Чи не здається вам, що вони справжні? Ми ніби сидимо на березі неподалік, вдихаємо запахи моря, дослухаємось до тиші теплого дня, вдивляємось у синю далечінь і милуємося чудовими тваринами... Спробуймо описати їх, тобто передати словами мову пензля і виразити при цьому свої враження та почуття, навіяні твором.
► Які ці коні на вигляд?
► Що вони роблять?
► Як поводяться?
На картині ми бачимо пару білих струнких коней із золотавими гривами та хвостами. Вони гарні, граційні й дужі. Прийшли до прохолодної води. Ці коні зовні відрізняються від тих, що були на луці.
► Чим саме? (Вони іншої породи).
► А як ви гадаєте, з чого відразу видно, що це пара, що вони дружать?
Один кінь ніжно поклав голову на спину іншого й ніби щось лагідно нашіптує. Вони обидва дивляться в один бік, і очі в них такі розумні, тихі, що віриш: ці коні справді думають про щось спільне.
Тепер придивімося уважно до того, що оточує замріяну пару.
► Яка природа навколо? Яка погода?
Коні прийшли до моря погожої сонячної днини. Морське повітря тепле, відчувається, що тваринам приємно ніжитися у прохолодній воді. Хвильки тихо хлюпочуться біля їхніх ніг. Білі хмарки на блакитному небі легкі й прозорі. Весь простір пронизаний сонцем, хоча самого світила не видно. Про нього нагадують золоті кінські гриви та хвости. Здається, це сонячні промені вплелися в них, або ж вони всуціль сплетені із золотих волосин. Коні немовби купаються у лагідному сонячному промінні, й від них лягає на воду синювата тінь.
А ще, як бачите, на картині чимало місця відведено морському пейзажу.
► Опишіть водну стихію. Якою вона відкривається вам? Чим особлива? (Море безкрає, неозоре, але спокійне, мирне. Вода чиста, біля берега прозора, іскриста).
► Якими барвами та відтінками скористався художник, створюючи свою картину — і коней, і море? (Кольори на картині світлі, чисті, приємні: білий, блакитний, синій, золотавий, зеленкуватий).
Існує давньогрецький міф про те, як бог моря Нептун витворив з морської піни білого коня.
► Чи не здається вам, що ця картина перегукується з давньою легендою?
Коні на ній і природні, й водночас казкові. Може, саме такими їх бачить художник?
Уявили себе на піщаному морському березі? Ось ви стоїте там і дивитеся на море та на пару золотогривих коней.
► Що ви чуєте?
► Які думки навіює вам споглядання обширу води, що тягнеться до крайнеба, і двох прегарних істот у ній?
Чуєте, як заспокійливо хлюпоче вода? Це легкі хвильки, наздоганяючи одна одну, набігають на берег. Солонувате прохолодне морське повітря приємно бадьорить. Коні, можливо, щойно веселилися, скакали по воді, здіймаючи копитами тисячі кришталевих бризок, аж ось зупинилися на хвильку й застигли на місці, заворожено дивлячись кудись у простір. Може, щось там привернуло їхню увагу?..
► Як би ви назвали цю картину? (“Коні та море”, “Вільна стихія”, “Коні на тлі морського пейзажу”).
► Зараз охопіть зором обидві картини. Які почуття вони викликають у вас? (Радість, втіху, любов, зачудування).
Можна запропонувати дітям продовжити складати розповіді або казкові оповідки за картинами про двох друзів-коней. Нехай кожен обере для своєї розповіді одну, на власний смак, і розповість про звички її персонажів, про їхні уподобання, про дружбу, що їх поєднує. Про те, як вони опинилися на березі моря чи на луці, які події відбудуться згодом. Заохочуйте малят вводити у свої розповіді детальні описи зовнішнього вигляду коней та пейзажні замальовки.
Бесіду вела Ірина Кубишко