Війна закінчиться. Настане мир. Україна розквітне!  

Живе? Неживе?

Як Джмелик з друзями з’ясовували,
чим відрізняється живе від неживого

Загадка природи

Одного теплого дня Джмелик із Книжечкою, Пензликом та Ноткою сиділи на лавочці біля будинку. Сонечко лагідно зігрівало землю і всміхалося. Друзі милувалися красою барвистої квіткової галявинки, над якою бриніли бджілки‑трудівниці. Ці працелюбні комашки старанно збирали нектар і весело наспівували за роботою. До їхнього хору приєдналися коники-стрибунці та горобчики, а метелики милувалися квітами, ласували нектаром і тихенько шурхотіли крильцями. Здавалося, всі комашки спілкуються один з одним, щось нашіптують квіточкам і травичці.

— Яке все навколо яскраве! — вигукнули дівчатка. — Все цвіте, все звучить, усе рухається — все живе!

— А чи справді все живе? — засумнівалися Джмелик з Пензликом. — От ми рухаємося, розмовляємо, міркуємо. Так само і комашки з пташками. А квіти... стоять собі та й усе! То чи справді вони живі? А якщо й живі, то все одно не такі, як ми!

— Квіти дихають, їм боляче, коли їх зривають! — палко вигукнула Нотка.

— А ще я читала про гриби, що вміють рухатися! — продовжила Книжечка.

— Отже, всі рослини живі! — закінчили дівчатка.

— Але вчені ще не дійшли остаточного висновку — рослинами чи тваринами слід вважати гриби, — засумнівався Джмелик.

— Ой, ми вже заплуталися... — розгублено промовили дівчатка.

— Давайте запитаємо нашого знайомого вченого‑біолога Володимира Сергійовича. Він давно нас у гості запрошував, — запропонувала Книжечка. — Він зараз живе на дачі, тож ми і погуляємо, й відповіді на всі запитання отримаємо.

Несподівана пригода комашки

Весело розмовляючи, друзі підходили до будинку Володимира Сергійовича. Вікно було відчинене. На підвіконні стояла гарна троянда. Щось було дивне у ній, але друзі не одразу збагнули, що саме. Біля троянди літав спантеличений джмелик.

— Що ж це так здивувало джмелика? — запитав Пензлик. Його дуже зацікавила несподівана пригода.

— Давайте прислухаймося до гудіння комашки і спробуємо уявити себе на її місці, — запропонувала Нотка. — Що могло б нас так спантеличити?

Друзі разом почали уявляти історію джмелика.

Сонячного дня джмелик залетів до незнайомого садочка.

— Як тут гарно! — зрадів він і почав збирати нектар, перелітаючи з квітки на квітку.

Раптом малий трудівник побачив на підвіконні будиночка надзвичайно гарну квітку. “Яка красуня! Треба з нею познайомитися! Мабуть, у неї багато солодкого нектару!” — вирішив він і підлетів ближче:

— Вибачте, що турбую, о чарівна квітко, — чемно проказав він. — Чи не дозволите трохи поласувати вашим незрівнянним нектаром?

Але квітка мовчала, жодна пелюсточка не ворухнулася на ній, жоден листочок не затріпотів. “Квіточки завжди зі мною розмовляють! — здивувався джмелик. — Чому ж ця мовчить? Може, я їй не сподобався?”

— Чому ви не хочете зі мною поговорити? — запитав джмелик, обережно торкаючись квітки, аж раптом зойкнув і відлетів від неї. — Який жах! Чом ви така холодна?.. Яка біда! — промовив він за хвилю й гірко заплакав. — Тепер я зрозумів: вона нежива! Бідолашна красуня померла!

► Уважно придивіться до малюнка. Чи справді квіточка померла?

► Чим ми можемо втішити джмелика?

► Як ви гадаєте, чому джмелик переплутав штучну квіточку зі справжньою?

Діти так замислилися, що й не помітили, як на порозі з’явився господар.

— Доброго дня! — привітався Володимир Сергійович. — Що сталося? Яку проблему ви так завзято обговорюєте?

Друзі показали вченому на джмелика, який усе ще розгублено кружляв навколо квіточки.

— Джмелик ще маленький і не знає, що ця квіточка ніколи не була живою — вона штучна, — запропонував свій варіант розв’язання загадки біолог.

— Авжеж, ця квіточка дуже схожа на справжню, живу, тому джмелик і помітив відмінність не одразу.

► Розкажіть, де саме ви бачили штучні квіти. Чим вони відрізняються одна від одної?

► Здогадайтеся, з чого зроблені квіти, зображені на малюнку. (З дерева, з тканини, з металу, з крему).

► Навіщо потрібні штучні квіти?

► Чи можете ви зробити штучні квіти? З чого саме?

► Чим відрізняється штучна квітка від живої? Чим вони подібні?

► А чим подібні склянка й скляна квітка?

► Як не переплутати штучну і живу квітки?

Як живе від неживого відрізнити

Привітавшись, друзі з біологом зручно влаштувалися у затінку під яблунькою.

— Ми все ніяк не можемо збагнути, як відрізнити живе від неживого, — почали розмову друзі.

— Ми думаємо, що всі рослини живі, — продовжила Нотка. — Але ж вони зовсім не схожі на тварин!

— Рослини не можуть рухатися, розмовляти, як тварини, — розповів про сумніви друзів Пензлик.

— Але ж вони відчувають сонячне тепло і ростуть так само, як і тварини, — промовила Книжечка.

— Усі живі істоти мають певні ознаки, — почав розповідати Володимир Сергійович. — Ось роззирніться уважно навколо і скажіть, що ви бачите.

— Річку, берег, траву, небо, сонце, хмари, великий камінь, купку дрібного каміння, а ще кілька дерев, кущі, квіти, пташок, рибу у воді, жабку біля берега...

— А тепер скажіть, що з побаченого вами живе, а що — неживе, — запропонував біолог.

— Так, — замислився Джмелик. — Живе — це птахи, жаби, рибки, комашки, вода. Мабуть, усе.

— А чому ти вибрав саме їх?

— Бо все живе рухається.

— То, по‑твоєму, дерева й квіти неживі?

— Ні! Вони живі! — вигукнули Нотка і Книжечка.

— А що тоді неживе? — запитав Пензлик.

— Неживе — це гори, каміння, веселка, сонечко, хмаринки, пісок.

► Уважно роздивіться навколо. Що, на вашу думку, живе? А що неживе?

► Чому ви так вважаєте?

— Але що ж тоді виходить? — розгубився Джмелик. — Нічого не розумію!

— Зараз я поясню, — заспокоїв друзів учений. — Усе живе обов’язково народжується, росте, потім дає життя наступному поколінню.

— Тобто має діток? — запитали друзі.

— Так!

— Пташки мають діток — пташенят, жаби — пуголовків, а які ж діти в дерев? — розгубилися дівчатка.

► А ви, малята, знаєте, які дітки у дерев? Ось, наприклад, у цієї яблуньки?

► Чим відрізняються дітки від дорослої рослини?

Мабуть, багато хто подумає, що діти яблуні — яблука. А насправді яблучка — це плоди, в яких містяться насінинки. От із цих маленьких коричневих насінин, коли вони потраплять у землю, з’являться молоденькі паростки, з яких потім виростуть великі дерева — такі самі яблуньки, як їхня “мама”.

— Діти дерев — паростки і молоді деревця, — розповідав Володимир Сергійович. — У квітів та інших трав’янистих рослин теж є дітки — сходи, які з’являються, коли проростає насінинка. У однієї рослини може бути дуже багато діток.

— Тепер я зрозумів, — погодився Джмелик, — що дерева, кущі та квіти теж живі, хоча й не можуть рухатися. Ой, здається, я виявив ще одну помилку!

— Яку?

— Вода в річці, хоч вона і рухається, — не жива істота.

— Живі істоти рухаються тому, що чимось зацікавилися або ж зголодніли, їм стало холодно чи жарко. А можливо, пішов дощик, і треба знайти сховок, щоб не змокнути. Ще тварини тікають, коли щось їх налякало. Неживе нічого такого не відчуває. Так, річка тече тому, що поверхня землі похила і частинки води переміщуються у місце, розташоване нижче.

— А ще я читала, що каміння в землі також росте. А в одній пустелі каміння рухатися вміє... — не вгавала Книжечка.

— Тварини ростуть тому, що споживають їжу, — пояснив Володимир Сергійович. — А от камінню і всьому неживому жодної їжі не потрібно. Каміння “росте” (тобто збільшується в розмірах) під впливом процесів, які відбуваються глибоко в надрах землі. Так утворюються корисні копалини — вугілля, залізна руда, коштовне каміння тощо. Ще каміння може рости під впливом того, що відбувається ззовні, — дощу, снігу, підземних вод тощо. Саме так ростуть кристали солі, крейда. Пригадайте, як ми подорожували печерою: там сталактити і сталагміти ростуть під впливом води, маленькі крапельки якої просякають у печеру. Саме тому їх так і називають: у перекладі з грецької сталагміт — “крапля”, а сталактит — “той, що назбігав по краплині”.

► Сталактити і сталагміти ростуть швидко чи повільно? Чому?

► А що схоже на сталактити і сталагміти ми часто можемо побачити взимку? Де саме?

► Як воно виникає?

► Чому зникає?

► А коли виникли корисні копалини, якими ми зараз користуємося?

► Чому їх називають корисними?

► Чому потрібно берегти корисні копалини?

— У живих істот є й інші ознаки. Щоб живі істоти могли жити, їм потрібна енергія, — продовжив Володимир Сергійович.

— А де її беруть? — розгубилися друзі.

— А як ви гадаєте, що дає нам їжа? Чи можемо ми жити без неї?

— Справді! Коли голодний, не хочеться нічого робити: немає енергії, — пригадав Пензлик. — Навіть пензлик тримати сил немає!

— Комашкам енергію дає нектар, корівкам — травичка, зайчик гризе стебла, кору, ластівка полює на комашок, а рослинам життєву енергію дають розчинені у воді поживні речовини. А от неживій природі енергія не потрібна.

► Що допомагає споживати їжу тваринам? А як “їдять” рослини? (У тварин щоб їсти, є роти й лапки, а у рослин — коріння).

— А ще рослинам дає енергію сонячне світло, — додав Джмелик. — Без сонячного світла рослини не можуть жити! У темряві листочки рослин стають майже білими, а рослини в’януть.

— Рослини дихають листочками, — додала Нотка. — А тварини дихають носиками, як і ми.

— А от неживе дихати не може, — поставив останню крапку Пензлик.

— А ще рослини і тварини відчувають, коли їм боляче, холодно, жарко, радіють, лякаються, так само як і ми, — пригадали Нотка з Книжечкою. — Наші мами кажуть, що поливаючи рослини, треба лагідно розмовляти з ними — від цього вони краще ростуть.

— Я був у ботанічному саду і бачив, як мімоза лякалася — скручувала свої листочки, коли її торкалися, — пригадав Джмелик. — Потім поступово листочки розправлялися. Отже, вона відчувала наші дотики!

— Молодці! Давайте пити чай! — запропонував Володимир Сергійович, і друзі заходилися допомагати господареві накривати на стіл.

А ввечері друзі зробили цілий альбом з фотографіями живого і неживого. Вийшло дуже гарно! Ви також можете створити подібні альбомчики і надіслати їх Джмелику — вийде величезна природнича добірка.

Засідання клубу вела Єлизавета Гуменко

Малював Володимир Котляров

Залиште адресу своєї електронної пошти, і ми повідомимо вас, коли на сайті з'являться нові публікації та електронні додатки для завантаження.

Email: