Перемога неминуча! Настане мир. Все буде Україна!
<< До переліку матеріалів рубрики
За матеріалами журналу “Джміль”, 1999, № 4
Світ крізь чарівні віконця
Бесіда з дітьми за зимовими віршами сучасних українських поетів
(повна версія)
Зима, надворі холодно, заметіль. А Книжечка з Джмеликом та його друзями сидять біля каміна, розмовляють про поезію, дивляться на вогонь, слухають і читають гарні вірші. Кожен з них, мов чарівне віконце, відкриває нам світ по-своєму — в інших барвах і настроях.
ДЖМЕЛИКОВИЙ ВІРШ
— Я знаю, знаю, як треба складати вірші! — раптом вигукнув Джмелик. — Я все зрозумів. Треба добирати слова так, щоб виходили рими, щоб складно звучало: мотузок — пиріжок, стрічка — нічка, райце — яйце. Я й віршика сам склав:
Дорогі мої малятка,
Любі хлопчики й дівчатка,
Щиро вас усіх вітаю,
Соловейком я співаю.
— Джмелику, ти справді дещо дізнався про те, як складають вірші, але не усвідомив головного з того, про що ми говорили на попередньому засіданні Літературної студії, — відповіла Книжечка, уважно вислухавши Джмелика. — Найважливіше у поезії не рими, а те, про що у ній розповідається. Ну от подумай, до чого у твоєму вірші остання фраза — “Соловейком я співаю”? Твій вірш — це вітання дітям. І закінчити його треба якось інакше.
► Поміркуймо разом. Про що варто сказати в останньому рядку вірша?
► Які рими краще добрати?
► А як би завершили вірш ви?
СЛУХАЄМО ЗИМОВІ ВІРШІ ТА МІРКУЄМО
Перш ніж складати вірші, треба навчитися їх слухати, відчувати чарівність, красу та виразність образних слів, навчитися бачити світ, що за ними відкривається. Прослухаємо разом поезію Катерини Перелісної.
Зима
Ой багато снігу,
Ой, багато!
Прибрались дерева,
Мов свято:
У садочку яблунька
І бузок
Одягли білесенький
Кожушок.
|
А сніжок все падає І згори, Запушує вулиці І двори. |
Ой лети, легесенький, Ой лети! У садочку кучугуру Намети. |
Кучугуру високую, Як гора, Щоб санчатами спускалась Дітвора. |
► Який у вас настрій після читання цього вірша? (Світлий, радісний, піднесений).
► Які слова допомагають передати настрій?
► Як ви гадаєте, про який день ідеться у вірші? Чому?
► На що схожий сніг? Який він?
► А чи є барви у вірша? Якого кольору цей вірш?
► Як би ви передали це в малюнку?
Відчуваєте, як тихо падає сніжок, запушує вулиці й двори? Сніжинки летять, пухнасті, легкі. І от уже все навкруги змінилося: зима білим пухом притрусила дерева, білим килимом вкрила землю. Такий уже в неї улюблений колір — білий. Домалювати нашу уявну картину допоможе вірш Анатолія Камінчука.
Сніг іде густий
Де росла травичка,
Снігу намело.
Там, де бігла річка,
Лід — прозоре скло.
Де було стернище,
Там стоять скирти.
Білий вітер свище,
Сніг іде густий.
Ми гуляли з вами тихої, погожої днини, та раптом почалася хуртовина. Вітер несе снігові хмари...
► Які ознаки цього явища природи ви пам’ятаєте?
► Який голос у хуртовини? На що він схожий?
► Яка хуртовина — добра чи зла? Чому ви так вважаєте?
► Як іще можна назвати хуртовину? (Завірюха, заметіль, метелиця, біла втіха, віхола).
Послухайте, як про хуртовину розповідається в іншій “зимовій” поезії Катерини Перелісної.
Метелиця
Закрутилась метелиця
У танку.
Засипала всі дороги
У ліску.
Вітер в дуба, наче в бубон,
Бубонить,
А метелиця шаліє,
Стугонить.
|
Вітер стриба по ялині, Виграва, А метелиця гасає, Не вгава. |
Кучугури серед поля Намела, Загукала та й помчала До села. |
Розбиває вікна-двері, Стріху рве, Снігом хату замітає, Аж реве. |
Гарно передала авторка характер зимової стихії!
► Як поетеса говорить про зимовий вітер? Що він уміє робити? (Стрибає, виграва, замітає снігом, стугонить, бубонить).
► Як іще можна сказати про вітер? Який він? Чи буває такий вітер восени? навесні? влітку?
► Як передано силу та рух хуртовини? (Вона закрутилася у танку, засипала дороги, шаліє, стугонить, розбиває вікна-двері, гасає, не вгава...).
► Чи може бути хуртовина без вітру? А вітер без хуртовини?
ЗИМОВІ СЛОВА
Книжечка запропонувала влаштувати змагання: хто знає більше “зимових” слів. Першим такі слова придумував Джмелик:
— Зима, сніг, сніжинки, завірюха, заметіль, снігова баба, морозець...
Далі до нього приєдналися Пензлик, Нотка Книжечка. Вони не тільки не поступалися у знанні “зимових” слів, а ще й дібрали до них різні означення, порівняння, синоніми, пестливі слова та вирази.
► Зима яка? (Зимонька-снігуронька, засніжена, морозяна, пухнаста, сніжна, весела, білосніжна...) Що робить?
► Сніг який? (Пухнастий, легкий, білесенький, як вата, як кожушок на деревах, як ковдра на землі). Що робить? (Запушує, летить, кружляє, одягає дерева у біле вбрання, розсипає срібло, блищить).
► Сніжинки які? (Наче зірочки, сніжиночки-пушиночки, крилаті сніжинки, пухнасті перинки, сріблясті, візерунчасті). Що роблять? (В’ються, танцюють, зірочками мерехтять).
► Завірюха яка? Що робить? (Гасає, не вгава, засипає, заносить, гуде, виє, свистить, вбілює хати).
А що можете додати ви? До справи!
Гра “Доскажи слово”
Поетичні тексти відрізняються від інших багатством гарних, яскравих, образних слів та виразів.
— Час уже погратися, — сказала Книжечка. — Пропоную гру “Доскажи слово”. Я розповідатиму вірші, а ви слухайте уважно, бо будете вставляти пропущені слова. Тому, хто краще справлятиметься із завданням, ми з Джмеликом даруватимемо сніжинку, а потім полічимо, хто скільки зібрав сніжинок.
В біле хутро кожушинки
Загорнулася земля,
І летять, летять сніжинки
На гаї і на... (поля).
Ніна Калюжна
Зимонько-снігуронько,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом!
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким... (сніжком).
Леонід Глібов
Зайчик стриб, стриб,
А довкола сніг, сніг.
Стежиночки нема,
Замела... (зима).
Анатолій Камінчук
У нас сьогодні весело,
Ялинка он яка —
Зелена, кучерявая,
Висока та... (струнка).
Катерина Перелісна
ЧИ МАЄ ВІРШ НАСТРІЙ?
— А зараз заплющте очі й уважно послухайте вірш Валентини Зорік. Потім розкажете, який настрій він вам навіяв, — запропонувала Книжечка.
Зимовий ранок
Всю ніч вирувала хурделиця,
А зранку спокійненько стелиться
По білій землі припорошеній
Легкий вітерець заморожений.
Зимове усміхнене сонечко
Крізь скло загляда у віконечко,
Виблискують сонячні зайчики,
Морозко хапає за пальчики,
Потріскують срібні сніжиноньки,
На небі нема ні хмариноньки:
Так затишно скрізь, спокійнесенько,
Так весело, сніжно, білесенько!
Повітря виспівує солодко,
Хоч зранку й мороз, та — не холодно,
Так дихать приємно і радісно —
Зима така мила і лагідна...
— Я бачу, ви всміхаєтеся, — заплескала у долоні Книжечка. — Справді, гарний, світлий, веселий вірш. Завдяки чому авторові вдалося зробити твір таким життєрадісним, приємним? Послухайте його ще раз.
► Знайдіть у вірші пестливі слова. (Спокійненько, усміхнене, віконечко, пальчики...) Продовжте цей ряд.
► Подумайте, які ще слова надають поезії такого світлого звучання.
► Як ви розумієте вирази “легкий вітерець заморожений”, “повітря виспівує солодко”, “дихать приємно і радісно”?
— Відчуваєте? — справжня поезія завжди має свій настрій. А от іще один вірш тієї самої авторки, але вже з іншим настроєм.
Зимова ніч
Кришталево сяє
Місячна стежинка.
Наче пух, кружляють
Крихітні сніжинки,
Пісеньку тихеньку
Вітерець співає,
То пливе низенько,
То, як птах, злітає.
Небо темно-синє
Мерехтить зірками,
Колискова лине
Ніжними словами...
Засинають віти
У дзвінкім намисті,
Причаївся вітер,
Ніби у колисці.
Ходить Морозенко
Та хапає нишком
Кущики й дерева
За холодні ніжки.
Гра “Слухаю, уявляю, малюю”
Книжечка знайшла гарний вірш, а Джмелик його вивчив і зараз розповідає друзям. Пензлик же запропонував не просто послухати вірш, а й уявити чудову картину, зображену в ньому, а потім намалювати її олівцями чи фарбами, пензликом, пальчиком, крейдою, свічкою — як кому більше до вподоби.
Зимовий бір
Забрів у сніг,
Втомився й ліг
Та й спить пухкими снами
Зимовий бір,
Мов чорний звір
Зі срібними рогами.
Володимир Підпалий
► Як ви зрозуміли з вірша, чи багато снігу нападало в зимовому лісі? (Багато: бір наче забрів у сніг).
► Як можна сказати про зимовий ліс? (Спить пухкими снами, сонний, тихий, спокійний, мертвий, холодний).
► З ким порівнює автор зимовий ліс? (З чорним звіром). Чи згодні ви з цим порівнянням? (Дерева взимку голі, стовбури чорні, гілки справді схожі на роги чорного звіра).
► Намалюйте цей чарівний зимовий ліс і пришліть нам малюнки.
Гра “Покажи”
А зараз Книжечка розповідатиме вірш Грицька Бойка, а ви з Ноткою рухами будете показувати те, про що в ньому йдеться.
Загубила голку Ніна
|
Загубила голку Ніна, Стала Ніна на коліна; Знайшла голку, та не шила — Ніна нитки загубила. Загубила нитки Ніна, Стала Ніна на коліна. Знайшла нитки, та не шила — Ніна голку загубила... Цього вірша про дівчатко Починай читать спочатку. |
(Діти показують двома пальчиками, як падає тоненька голка). (Стають на коліна, показують, що шукають голку). (Радіють, що знайшли голку, високо піднімають її). (Розгублено розводять руки в сторони, плескають себе по боках). (Знову шукають навколішки). (Дії повторюються). |
ВІДКРИВАЄМО ЧАРІВНІ ВІКОНЕЧКА
А тепер зручніше вмощуйтеся на килимку, і поговоримо про чарівні віконечка, які можна побачити, коли уважно слухаєш або читаєш вірші. Але відчинити таке віконце зможе лише той, хто з повагою ставиться до слова, намагається усвідомити значення образних слів та виразів. Послухайте уважно вірш Максима Рильського.
Білі мухи
Білі мухи налетіли —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
► Ви здогадалися, про що цей вірш?
► Що за “білі мухи” літають у повітрі?
► Як іще можна сказати про це зимове явище?
СМІШИНКИ-ВЕСЕЛИНКИ
— Отже, ми з вами слухали вірші-картини, описові поезії, присвячені красі природи. А тепер я хочу зробити вам приємність, — сказала Книжечка. — Мабуть, усім вам подобаються вірші-жарти, смішинки-веселинки. Про які лишень несподівані історії у них не розповідається! Веселі вірші треба вміти виразно декламувати, щоб розсмішити слухачів, щоб вони відчули кумедність ситуації.
— Вірші-забави можна інсценувати, розігрувати в ролях, — додав Джмелик. — Тоді вашим друзям буде приємно не лише слухати веселі вірші, а й дивитися цікаві сценки, у яких ви можете бути акторами. Ось кілька таких жартівливих віршованих діалогів Грицька Бойка.
Чому Тимко подряпаний?
|
— Чому це ти подряпаний? — Юрко Тимка пита. Тимко йому відказує: — Та я купав кота! |
— А я от не подряпаний, Хоч теж купав свого... — Еге, ти ж не викручував І не сушив його! |
Знайду
Мати. Нащо калоші ти взуваєш?
Синок. Я в них на вулицю піду!
Мати. Але ж грязюки там немає.
Синок. Нічого, я її знайду!
Гралася в долонечки
Тато. Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
Доня. Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!
Булка з маслом
Стоїть і гірко плаче Надя:
— Віддайте булку з маслом, дядю!
— Та я ж не брав, дівчатко миле...
— А ви на неї, дядю, сіли!
Часто кумедні ситуації виникають через те, що деякі слова або вирази можна розуміти по-різному. Ось як розповів про це Анатолій Качан.
Качка
Запитав мене моряк,
Чи боюсь я качки.
...Я на дядька моряка
Гордо так дивлюся:
— Та я навіть гусака
Зовсім не боюся!
► Діти, ви зрозуміли, про яку “качку” питав моряк? (Про ту, що буває на морі під час шторму — про хитавицю).
► А як зрозумів запитання хлопчик? (Він подумав, що йдеться про свійську птицю).
* * *
Наказала мені мама:
— Тримай язик за зубами...
Але ж всі те добре знають:
В мене зубки випадають.
То хіба ж я можу, мамо,
Язик тримати за зубами?
► Чи правильно дитина зрозуміла мамин наказ?
► А як ви гадаєте, що мала на увазі мама?
ПЕРШІ ПОЕТИЧНІ СПРОБИ
— Ми добре попрацювали, — звернулася Книжечка до друзів. — Засідання Літературної студії закінчується, але перш ніж попрощатися, хочу запропонувати всім дітям невеличке завдання — продовжити віршовані рядки, випробувати себе у складанні віршів. Найбільш вдалі з них ми надрукуємо в журналі. Ви можете складати їх самі, можете разом з мамами, татами, бабусями, а ще цікавіше буде, якщо ви віршуватимете разом зі своїми друзями у дитячому садочку.
|
1. Зайчику-стрибайчику, Де ти бував? ............................. |
2. На вулиці сипле Пухнастий сніжок ............................. |
3. Весела ялинка Знов до нас прийшла ............................. |
|
4. Милі друзі, Вас чекаю ............................. |
5. Сніг, як білий килимок, ............................. |
Студію вела Наталя Гавриш
Малювала Ганна Лапа
До скарбнички методиста
У матеріалі ви знайдете бесіди з дошкільниками та учнями молодших класів за віршами сучасних українських поетів про зиму, які допоможуть формувати у дітей смислову складову читання, дотепно і цікаво розповісти малятам про настрій у вірші, засоби художньої виразності — епітети та порівняння, формувати художньо-образне мислення, основою якого є емоційно-чуттєве сприймання і аналіз дітьми прочитаного, а результатом — оцінні судження, почуття, задоволення від милування красою художнього слова.
Діти розв’язують цікаві завдання за змістом віршів, грають, знаходять та придумують власні слова‑прикраси (епітети) для створення зимових образів, ознайомлюються із зображальними засобами поетів, набувають навичок творчого розповідання. Художнє слово стимулює мовленнєву активність малят, допомагає поповнити активний словник дітей, ознайомлює з особливостями української мови.
Така робота розвиває мовлення і образне мислення малят, активізує їхню мовленнєву творчість.