Пригоди на обкладинці

Пізнаємо та відчуваємо

Бесіда за сюжетною картиною на обкладинці
(повна версія)

Ви любите приймати гостей? Як готуєтеся до зустрічі з ними? Мабуть, прибираєте гарненько в оселі, готуєте смачне частування, придумуєте цікаві спільні ігри. Клопотів багато, але вони приємні. Аж ось хтось дзвонить у двері: “дінь‑ділінь!”.

ЗУСТРІЧАЙТЕ ГОСТЕЙ!

Сьогодні до дітей завітали Джмелик та його друзі — Нотка, Книжечка і Пензлик. Знайдіть їх на картині. Чим захоплюється кожен з них? Спробуйте здогадатися, яке хобі у Пензлика, що до вподоби Нотці та Книжечці. А Джмелик — заводій різних цікавих справ, добрий друг усіх читачів журналу.

Джмелик потискає руку Денисові — так вітаються справжні чоловіки. Які слова вони кажуть один одному? Книжечка вручає дарунок своїй подружці Даринці.

► Що відчуває дівчинка?

► Як ви про це здогадалися?

► Що каже Книжечка?

► Що їй відповідає Даринка?

► Які ще подарунки ховаються у пакуночках?

Як ви гадаєте, що потім робитимуть гості? Мабуть, знімуть верхній одяг, помиють руки, будуть чаювати, розмовляти, гратися.

► Що вже поставили на стіл діти?

► Що ще треба додати?

► Як запрошують гостей до столу?

► Якими словами можна похвалити смачні страви, подякувати?

Погляньте-но, яку халабуду з подушок та ковдр спорудили діти.

► Чи хотілося б вам погратися в ній?

► Чим цікавим можна зайнятися в гостях?

► Які розваги запропонує Книжечка, а які Нотка?

БАЧУ, ЧУЮ, ВІДЧУВАЮ

Хочете дізнатися, в які ігри грали Джмелик та діти?

Гра “Я бачу”. “Я бачу щось блискуче, біле, холодне, зимове. Я бачу щось жовте, запашне, кисле”. Здогадалися, що мав на увазі Джмелик? Тепер придумайте власні загадки.

Гра “Звуки навколо”. Заплющте очі та посидьте хвилинку мовчки. А тоді по черзі називайте звуки, які почули. Той, хто не зможе пригадати жодного звука або повторить сказане іншим учасником, вибуває з гри. Переможе той, хто почує найбільше.

Гра “Впізнай на дотик”. Зав’яжіть одному з гравців очі та дайте доторкнутися до різних предметів. Чи вдасться йому впізнати їх на дотик?

Гра “Впізнай на смак”. Наріжте різні фрукти дрібними шматочками та настроміть їх на зубочистки. Смакуйте їх із заплющеними очима та впізнавайте, що потрапило вам на язичок.

Ці ігри дуже сподобалися дітям. Виявляється, ми всі наділені дивовижними вміннями пізнавати світ у різні способи! Ми бачимо різні предмети, чуємо різні звуки, розрізняємо запахи та смаки, відчуваємо на дотик — усе завдяки нашим органам чуття! До речі, зовсім не обов’язково щоразу куштувати чи торкатися. Побачивши лимон, умить пригадуємо його кислий смак, а один раз обпікшись, уже остерігаємося чіпати гарячі предмети. Тож наші органи чуття нас іще й оберігають!

► Знайдіть на картині щось кисле і щось солодке.

► Назвіть усе, що може звучати.

► Який звук видає годинник?

► Що чути з халабуди?

► Хто з дітей торкається чогось приємного?

► Які пахощі линуть кімнатою?

На прохання друзів Джмелик продовжив розмову про відчуття на сторінках журналу. Завітайте й ви до Клубу кмітливих (с. 18‑19), Майстерні (с. 20‑21) та Служби безпеки (с. 22‑23).

ТЕ, ЩО НА СЕРЦІ

Як весело гратися разом! Серце радіє, коли поруч друзі! Знайдіть на малюнку всі радісні обличчя. А у кого переляканий вигляд? Що налякало дівчинку? А чого боїшся ти? Що допомагає долати страх? Хто з дітей засмутився? Чому? Малюкові співчуває старша сестричка, заспокоює його. Що можна сказати тому, кому боляче, прикро?

Джмелик посадив малюка, який ще схлипував, на коліна і став його гойдати, примовляючи потішку. Хлопчик втер сльози й засміявся.

— Як швидко змінюються наші емоції! — звернувся до друзів Джмелик. — Ми радіємо й сумуємо, дивуємося й лякаємося, а часом і гніваємося. Справжня веселка почуттів!

— Так, почуття неначе розфарбовують наше життя в різні кольори, — погодився Пензлик.

— Та наповнюють звуками, — додала Нотка.

— А найточніші слова про те, що на серці, знаходять поети, — продовжила Книжечка.

— Давайте запросимо мого друга Поета, щоб він розповів нам про це. Згода? — запропонував Джмелик.


Приєднуйтеся до гурту й ви, друзі, — гортайте сторінки журналу й мандруйте розмаїтим світом відчуттів та почуттів!

Сюжетна картина на обкладинці журналу “Джміль” вводить дошкільників і молодших школярів у світ почуттів та емоцій, допомагає ближче познайомитися з ним, розглянути “під мікроскопом” знайомі ситуації повсякденного життя.

Навколо дидактичної картини можна розгорнути освітній проект “Пізнаю та відчуваю” для дошкільників і учнів початкових класів, який пробудить у дітей стійкий інтерес до світу людських відчуттів і почуттів, стимулюватиме розвиток емоційного інтелекту.

Електронна версія картини в е‑додатку до журналу “Джміль” дасть можливість збільшити кожний її сюжетний центр, допоможе зосередити увагу дітей на деталях, розглянути відповідний фрагмент у потрібний момент заняття чи уроку, обговорити його, розвинути мовлення, критичне та системне мислення дітей.

Завантажуйте інтерактивну версію сюжетної картини
“Джмелик відвідує друзів”

Завантажити презентацію для дітей

Залиште адресу своєї електронної пошти, і ми повідомимо вас, коли на сайті з'являться нові матеріали та електронні додатки для завантаження.

Email:    

До скарбнички методиста

Сюжетна дидактична картина вводить дошкільнят і молодших школярів у світ емоцій, почуттів та відчуттів. На ній зображені добре знайомі дітям ситуації повсякденного життя, які вони можуть легко уявити, поставивши себе на місце персонажів картини. Малята ніби бачать себе збоку, можуть передбачити вчинки дітей на крок уперед, уявити, як би діяли на місці учасників зображеної ситуації вони самі.

Бесіда за картиною навчає співчувати, бути уважними до почуттів інших, спостережливими, показує дітям, що світ можна пізнавати через почуття та відчуття, дає малятам зрозуміти, яку інформацію можна отримати завдяки їм. Наведені сенсорні ігри допомагають збагатити чуттєвий досвід дітей. Цей матеріал доцільно використати на виховній годині, занятті з розвитку мовлення, під час індивідуальних бесід з дітьми.

Розглядаючи сюжетні центри картини, діти розвивають увагу, творчу та відтворювальну уяву, мовлення, мислення, повторюють і закріплюють правила етикету.

<< До змісту номера (“Джміль” № 1 /2016)