Школа шляхетності

Чи складно бути чемним?


Живучи в місті, наші друзі часто користуються громадським транспортом. І от що помітив Джмелик: нерідко діти, які їдуть у транспорті, забувають казати “дякую” — кондуктору, отримавши від нього талон, пасажирам, що поступилися їм місцем, і навіть своїм батькам за яблуко чи книжечку.

“Невже так важко бути чемним?” — замислився Джмелик. Цими спостереженнями хлопчик поділився з друзями, і разом вони вирішили опублікувати у журналі “Джміль” казочку про те, як один ведмедик навчився бути чемним. Може, вона й діток дечого навчить?

Як ведмедик став чемним

Казка

У лісі темному ведмедик поживав,
тата, маму, добрих родичів він мав.
Всі його любили, берегли,
доглядали, догоджали, як могли.
Ріс собі ведмедик, пив і їв,
тільки дякувать нікому не хотів —
ні сусідам, ні знайомим, ні рідні,
ні звірятам, ні пташатам, ні мені.
Хоч би хто його порадувать старався,
він “спасибі” їм казати не збирався.
Що дадуть йому — візьме собі й мовчок.
Поміж вас таких, мабуть, немає діточок!
— Ви повинні лиш для мене все робить! —
так ведмедик на весь дім, бува, кричить.
Тато й мама побивалися не раз:
— Де ж узявсь такий нечема серед нас?
Що робити? Як йому допомогти?
Може, треба до психолога піти?
…Думу думала й журилася щодня
геть уся ведмедяча рідня.
Порішили, що потрібно ведмежа
покарати, бо ж усьому є межа.
Так сказали: “Як не дякує він нам,
хай віднині дбає син про себе сам”.


Хочете дізнатися про пригоди нечемного ведмежатка у лісі та про те, як він став чемним? Читайте журнал “Джміль”. Провести бесіду з дошкільнятами і молодшими школярами на тему “Чи важко бути чемним?” допоможуть запитання від Джмелика, розміщені поряд з віршем.

Відкрити у своєму закладі Школу шляхетності допоможуть матеріали журналу “Джміль”.








<< До змісту номера («Джміль» № 2 /2014)