Школа шляхетності

Щоб забриніли струни добра

Джмелик гуляв засніженими вулицями й напружено міркував, який же ще подарунок покласти до чарівного мішка. Раптом його погляд зупинився на хлопчикові, що сидів у візку й сумно спостерігав за веселими іграми малечі. Захоплені сніговими забавами, діти зовсім його не помічали. Джмелик підійшов до хлоп’яти, познайомився з ним, запропонував разом зліпити сніговика. Він подавав сніг, а хлопчик ліпив з нього кулі. Згодом до них приєдналися й інші діти, які грали у дворі. А у Джмелика раптом з’явилася чудова ідея: покласти до чарівного новорічного мішка не лише забавки та ігри, а й милосердя та увагу до тих, хто цього потребує.

Казка про особливого соловейка

В одному чудовому-пречудовому лісі, де водилося багато-пребагато різного птаства, звили собі затишне й м’якеньке гніздечко соловей та солов’їха. Всіх лісових мешканців співоча родина тішила дивовижними піснями. Від їхнього співу завмирали серденька, й усі навкруги добрішали. Невдовзі у гніздечку з’явилося перше яєчко — гладеньке, кругленьке, дуже гарненьке!

— У нас таке чудове яєчко! Мабуть, і дитятко наше буде дуже гарне, — тішилася мама-солов’їха.

І стали соловейки чекати на свого первістка. Голубили яєчко, пестили його та витьохкували про те, як вони, батьки, любитимуть своє маленьке пташенятко та як пишатимуться ним!

І от… одного разу з яєчка хтось голосно постукав, шкаралупка затріщала, розкололася, і з неї визирнули цікаві оченята маленького солов’ятка.

— Яке ж ти чудове, яке гарненьке! — не втрималася мама-солов’їха.

— Ми тебе дуже любитимемо, — прощебетав свою пісеньку тато-соловей.

А малятко у відповідь заворушилося, хотіло стріпнути та змахнути крильцями, і тут… Батьки жахнулися! Воно — їхнє малесеньке, гарнесеньке дитятко — народилося з одним крилом…


Що трапилося з родиною особливого соловейка, як соловейко з татом і мамою перезимували, які дивовижні пригоди трапилися з ним та його сестричкою, ви можете прочитати у казці, опублікованій у рубриці Школа шляхетності журналу “Джміль”.

Сьогодні в нашій країні запроваджується інклюзивна освіта, але незалежно від того, чи є в колективі вашої дитини ровесник, який потребує більшої уваги і допомоги, маємо плекати у вихованців милосердя, толерантність, вчити їх спілкуватися на рівних з дітьми, не схожими на них. Перший крок до такого виховання допоможе зробити бесіда за казкою про соловейка з одним крилом у цьому ж випуску журналу.








<< До змісту номера («Джміль» № 4 /2013)