Вернісаж

Штурм фортеці

Бесіда за картиною Олега Шупляка

Колись давно точилися на нашій землі страшні війни. Багато завойовників приходили, аби загарбати родючі ґрунти, густі ліси, підкорити волелюбний працьовитий народ. Хоробро й відважно боронили свою батьківщину наші предки. Найчастіше нападали кочівники з диких степів  — сильні, жорстокі, вони не знали тепла домашнього вогнища, не будували собі осель. Вони прагнули здобувати все силою. Не одне століття тривали війни між загарбниками і мирними поселенцями. Художник Олег Шупляк показує обличчя війни в одній зі своїх диво-картин.

ДВА ВЕЛЕТНІ

Що ми бачимо на картині? На тлі високих гір і широкого озера вивищуються погруддя двох велетнів. Чи схожі вони? Обоє могутні й водночас різні. Один, той, що зліва,  — темний, грізний, з кам’яними м’язами і довгим чубом. Інший  — світлий, міцний, мов вирізьблений з дерева, бородатий, з короною на голові. Чому вони зустрілися?

Зверніть увагу на обличчя другого велетня. Широко розплющені очі, підняті брови, відкритий рот… Що він відчуває? Помітно, що він стурбований, можливо, трохи наляканий. Але все ж відкрито дивиться в очі супротивника, намагається спинити його, стискаючи могутніми дерев’яними пальцями кам’яну руку ворога.

Що ж насправді тут відбувається? Аби розкрити цей секрет, придивімося до картини уважніше.

Хочете розгадати таємницю цього полотна, дізнатися, про що природа хоче нагадати людям, як вона може допомогти захисникам фортеці, як можна помирити велетнів? Відвідайте Вернісаж на сторінках друкованої версії журналу “Джміль”.








<< До змісту номера («Джміль» № 2 /2013)