Увага! Акційна передплата на 2019 рік триває до 20 грудня

<< До переліку матеріалів проекту

Далекий близький космос

Освітній проект для дошкільників і учнів початкових класів

Людина завжди прагнула пізнати незвідане. Космос — такий близький і водночас далекий — завжди вабив людей. Що там, на зірках? Наскільки вони далеко? Які за розміром? Як впливають на наше життя? Чи видно з зірок Землю? Яка Земля з космосу? Чи безмежний Всесвіт? І чи самотні ми у Всесвіті? А якщо ще десь є життя, то чи можемо ми спілкуватися? Які вони, жителі інших планет?

Не даремно так багато науково-фантастичних творів написано про відкриття таємниць космосу і так багато вчених та інженерів присвятили своє життя пізнанню космічної далечини.

І не одразу люди зрозуміли: космос не можна підкорити, його можна тільки намагатися якомога глибше пізнати, щоб використовувати ці знання на благо — людей, природи, Землі.

Отже, сьогодні темою нашої розмови стане космос — зірки, планети і…

Розпочати подорож у незвідану далеч можна з перегляду мультфільму “Таємниця третьої планети” (“Союзмультфільм”).

Ознайомимося з планетами Сонячної системи, розглянемо їх ближче і вирішимо, куди наступного разу вирушить наша космічна експедиція.

Здавалося б, ми щовечора, якщо забажаємо і якщо дозволить погода, можемо бачити і зірки, й планети. А що ми знаємо про них? Ознайомимося детальніше з однією із зоряних систем — Сонячною, адже саме до неї належить наша Земля. Джмелик з Книжечкою багато дізналися про неї з енциклопедії й вирішили поділитися своїми знаннями з друзями.

Пропонуємо переглянути кадри відеозйомки Землі з космосу, здійсненої Космічним центром Джонсона НАСА: на них ви побачите різні міста і навіть північне сяйво.

Планети

Найближча до Землі зірка

Сонце — найближча до Землі зірка. Воно є центром і єдиною зіркою Сонячної системи. Це найкрупніший об’єкт системи: якщо обчислити спільну масу всіх її об’єктів, то майже всю цю масу складатиме маса Сонця (99,8 %). Якщо уявити Сонце такого ж розміру як звичайні двері, то Земля була б такого ж розміру як звичайна монетка. Саме тому, що Сонце таке величезне, ми й бачимо його не як точку, а як диск.

Без енергії Сонця не було б життя на нашій планеті. Воно зігріває нас своїм лагідним теплом, дає всім на Землі світло. Завдяки Сонцю ростуть дерева, трава, квіти, нагрівається вода в морях та океанах, і там можуть жити риби й різні тварини… А ще люди навчилися накопичувати і використовувати сонячну енергію: споруджують сонячні електростанції, будинки, електроенергія до яких надходить із сонячних батарей, конструюють автомобілі з сонячними панелями (щоправда, вони поки що їздять не дуже швидко)…

Друзі знайшли у книжці схему Сонячної системи і заходилися уважно її вивчати. Нібито всі планети схожі одна на одну — їх зображують у вигляді кругів, та й виглядають вони у космосі також схожими на різнобарвні круги.

Чим планети відрізняються одна від одної? Виявляється, планети дуже різні — за розміром, віддаленістю від Сонця, забарвленням…

Різна відстань від Сонця означає, що Сонце по-різному зігріває і освітлює поверхню планет, тому на деяких із них дуже холодно або дуже спекотно, а на деяких, можливо, як і на Землі, добре всьому живому (хоча жодної планети, на якій існувало б життя, людям досі виявити не вдалося). Зокрема, відмінностями у температурі поверхні пояснюється різне забарвлення планет, яке ми спостерігаємо на фотографіях з космосу.

Тепер поговоримо про кожну планету докладніше.

Планети земної групи

Нашу розповідь розпочнемо з планет земної групиМеркурія, Венери, Землі та Марсу. Ці планети ще називають внутрішніми, вони схожі за будовою та елементами, з яких складаються.

► Під час читання розповіді про планети спробуйте визначити, де яка планета зображена. Чому ви так вважаєте? (Зліва направо: Меркурій, Венера, Земля, Марс).

Земля — п’ята за розміром планета Сонячної системи. Земля велика чи маленька планета? Дуже важко відповісти на це запитання: порівняно з іншими планетами Сонячної системи Земля велика (найбільша у земній групі), а от якщо порівняти її з планетами-гігантами, Земля видасться дуже маленькою: її маса менша від маси “найлегшої” планети-гіганта Сонячної системи — Урана — більш ніж у 14 разів. Що вже казати про інші!

Земля розташована порівняно близько від Сонця (третя за віддаленістю від світила планета), але щоб досягти її поверхні, сонячному промінчику необхідно приблизно 8 хвилин 19 секунд (це дуже багато, адже ніхто і ніщо у світі не може рухатися швидше за світло).

Зараз про життя на інших планетах людям нічого не відомо. Тож Земля — єдине тіло Сонячної системи, на якому є життя — люди, тварини, рослини. Життя на нашій планеті дуже різноманітне. Уявіть, що у чайній ложці звичайного ґрунту (землі, що у нас під ногами) живих організмів більше, ніж людей на всій планеті. Які ж маленькі ці живі організми!

Тільки на нашій планеті є головні умови існування життя — вода і повітря: океани займають більше половини поверхні Землі — 70 %, тільки на нашій планеті є атмосфера з достатньою для дихання кількістю кисню (а саме кисень передусім потрібний для дихання людей).

► Подивіться на фотографії Землі з космосу. Якого кольору наша планета?

► Чому так багато блакитного кольору?

► Як ви вважаєте, що на Землі може мати зелений колір? коричневий? жовтий?

► Які ще барви ви помітили на фото Землі з космосу?

► Як ви вважаєте, чого більше на нашій планеті — суходолу чи водойм? Чому?

На фотографії з космосу добре видно: водойм на Землі значно більше, ніж суходолу: адже на світлині переважають синій і блакитний кольори. Якщо всю поверхню нашої планети розділити на три однакові частини, то площу більш ніж двох із них займатимуть водойми, і тільки одну — суходіл.

Океани нашої планети такі величезні, що люди вивчили лише 5 % їхніх глибин. Тільки на Землі можна знайти воду у трьох станах — рідкому (власне вода), твердому (сніг та лід) і газоподібному (водяна пара).

Друга планета земної групи — Меркурій — найближча і до Сонця, і до Землі. Це найменша планета Сонячної системи. Описуючи її, ми багато разів вживаємо слово “надміру”. На Меркурії може бути або надміру холодно, або надміру спекотно: температура в одному й тому самому місці може коливатися від −180 °С (такого лютого холоду на Землі не буває навіть в Антарктиді) до +430 °С (це у 4 рази більше, ніж температура окропу). Усе залежить від того, яким боком Меркурій повертається до Сонця. День на Меркурії також надміру довгий для людей — він триває 59 земних діб. До того ж, на планеті є місця, де взагалі не відбувається змін пір року, як на Землі. Тож поки що, з огляду на такі незвично суворі природні умови, існування життя на Меркурії здається неможливим.

Венера — третій за яскравістю об’єкт на небі Землі після Сонця й Місяця. Найкраще її видно ввечері та вранці, тому її й називають вранішньою або вечірньою зорею. Іноді Венеру називають сестрою Землі або її близнюком: планети схожі за розмірами (Венера трохи менша, ніж Земля), масою, щільністю, силою тяжіння та хімічним складом.

День на Венері (приблизно 243 земні доби) триває довше, ніж рік (225 земних діб)!

Немає жодних доказів існування життя на Венері: на планеті дуже спекотно (+480 °С). Гарячішими від Венери у Сонячній системі є тільки Сонце та Меркурій. До того ж на цій планеті дуже сухо, адже за такої високої температури будь-яка рідина википить.

Марс — невелика планета земної групи: якщо уявити собі Сонце розміром як вхідні двері, то Земля порівняно з ним буде за розміром як монетка, а Марс — як таблетка аспірину. Цю планету ще називають червоною: адже ґрунт на ній має червоний відтінок. Марс — планета-чемпіон. Саме на ній знаходиться найвища у Сонячній системі гора (Олімп, 27 км над рівнем марсіанської рівнини, вдвічі вища, ніж Еверест — найвища гора Землі), найглибша та найдовша долина (долина Марінера: її глибина — 10 км (п’ята частина екватора Марса), довжина — 4 000 км (приблизно як ширина Австралії). Крім того, на Марсі знаходиться найбільший у Сонячній системі вулкан (його діаметр — 600 км).

Марс знаходиться дуже далеко від Землі: якщо рухатися зі швидкістю 100 км/год (приблизно так їдуть машини по трасі), то дістатися від нашої планети до Марса можна за 221 день (це майже дві третини земного року).

День на Марсі триває майже стільки ж, як і земний, а от рік майже удвічі довший від земного (687 земних діб).

До сьогодні життя на Марсі прилади дослідників космосу не знайшли, але це не виключає можливості, що у майбутньому життя може з’явитися на цій планеті. Марс — холодна планета (середня температура на Марсі (−60 °С) значно нижча, ніж у найхолоднішому куточку Землі). Вчені пояснюють це великою відстанню планети від Сонця — джерела тепла. За такої температури вода на Марсі може існувати тільки у вигляді випарів або льоду. З природними умовами Марсу можна порівняти хіба що антарктичну пустелю на Землі. Однак навіть найсуворіші території на нашій планеті пристосовані до життя набагато більше, ніж поверхня Марсу. На ньому трапляються найжорстокіші у Сонячній системі пилові бурі (швидкість вітру може досягати 200 км/год). Такі буревії можуть тривати цілими тижнями. Тож жити на Марсі було б дуже непросто.

А от сила тяжіння на червоній планеті набагато менша, ніж на Землі: людина, яка на Землі важить 45 кг, на Марсі важитиме лише 17 кг і зможе підстрибнути втричі вище.

Єдиний природний супутник Землі

Місяць — найпомітніша планета з тих, які ми можемо бачити на небі. Його неможливо переплутати з жодною зіркою чи планетою. Можливо, саме тому діти найбільше знають саме про Місяць. Його рух можуть спостерігати навіть малята.

Місяць — єдиний природний супутник Землі, планети, яка стала домівкою для всіх нас. Це другий за яскравістю об’єкт на небосхилі після Сонця, тому багато дечого ми можемо побачити без допомоги телескопа: рух Місяця небосхилом (щовечора ми бачимо його на іншому місці), зміни форми Місяця (можемо навіть вирахувати періодичність цих змін), затемнення Місяця, його ландшафт…

Джмелик і Книжечка запропонували упродовж місяця спостерігати за цією цікавою планетою і результати спостережень замальовувати. Про що ми хотіли б дізнатися?

Спостереження за Місяцем

► Як змінюється форма Місяця?

► Чи змінює він своє забарвлення?

► Чи бачимо ми один і той самий бік Місяця щодня?

Друзям цікаво порівняти свої спостереження з вашими: так буде точніше, адже справжні вчені-дослідники ніколи не роблять висновки за результатами тільки одного циклу спостережень (навіть якщо вони найточніші!). Кожен може придумати власні спостереження. Вони можуть бути пов’язані, наприклад, зі зміною пори року. Хто хоче спробувати себе в ролі дослідника?

Планети-гіганти

Юпітер — найбільша планета Сонячної системи. Її ще називають газовим гігантом. Пам’ятаєте, як ми подумки зменшили Сонце до розмірів вхідних дверей (Земля тоді виявилась розміром з монетку)? Якщо настільки ж зменшити Юпітер, він буде завбільшки як баскетбольний м’яч. Доба на Юпітері триває лише 10 земних годин.

Це дуже незвичайна планета — такі відомі нам атмосферні явища, як шторми, блискавки, полярне сяйво, на Юпітері набагато масштабніші. Життя на Юпітері немає, що й не дивно з огляду на такі складні погодні умови. Однак деякі супутники цієї планети мають океани під поверхнею, де можливе життя.

Велика Червона Пляма на Юпітері (її розміри досягають двох третин площі поверхні Землі) — це гігантський шторм, і буяє він уже століття.

Так співвідносяться розміри Землі, Венери, Марса, Меркурія, Плутона.

А ось такими є розміри Землі, Венери, Марса, Меркурія, Плутона порівняно з величиною Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна.

Ось такими є розміри планет Сонячної системи порівняно з розмірами Сонця.

А цей малюнок дає змогу порівняти між собою розміри Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна.

Сатурн — друга за розміром планета Сонячної системи після Юпітера. Це ще один газовий гігант. Сатурн має найзахопливішу систему кілець з усіх планет Сонячної системи. Їх у Сатурна аж сім. Доба на Сатурні триває лиш трохи більше 10 земних годин, а от рік продовжується цілих 29 земних років. Жовті та золоті смуги в атмосфері Сатурна є результатом дії супершвидких вітрів (їх швидкість сягає 1800 км/год).

Життя на Сатурні немає. Втім, на деяких супутниках цієї планети воно могло б існувати.

Нептун — найвіддаленіша від Сонця і третя за масою (в 17,2 раза перевищує масу Землі) планета Сонячної системи. Це один з найменших газових гігантів. Доба на Нептуні триває приблизно 16 земних годин, а рік — цілих 165 земних років, адже ця планета дуже віддалена від Сонця. Нептун має шість кілець.

На Нептуні буяють найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи (швидкість — 2100 км/год), а температура поверхні цієї планети складає −220 °C. Іноді Нептун, як і Уран, називають крижаним гігантом: у складі цієї планети багато замерзлої води.

Тож зовсім не дивно, що життя на Нептуні немає.

Уран — сьома за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи, дуже гарний синьо-зелений велетень. Тож саме Уран є справді блакитною планетою! Він трохи менший від свого найближчого сусіда — Сатурна, його оперізують тонкі, невеликі, практично невидимі кільця. Планету виявили за допомогою телескопа вже у наш час, а не в далекому минулому. Хоч Уран і велика планета, але він настільки віддалений від Землі, що побачити його можна лише за допомогою спеціальних приладів, наприклад, телескопа.

Уран — одна з найзагадковіших планет. День тут триває приблизно 17 земних годин, а рік аж 84 земних роки (тільки уявіть: кожна пора року триває цілий 21 земний рік!). Уран отримує майже в 400 разів менше світла, ніж наша планета. Тобто освітлення там приблизно таке, як у нас на Землі одразу після заходу Сонця, на початку сутінків.

Вчені кажуть, що це найбільш невиразна планета: тут, як у інших газових гігантів, немає хмарних смуг та атмосферних штормів, хоч на Урані дме доволі сильний (порівняно з іншими планетами) вітер — його швидкість досягає 900 км/год. Тільки нещодавно дослідникам вдалося виявити сезонні зміни погоди на Урані.

На полюсах і на екваторі зміна пір року відбувається зовсім по-різному. На екваторі урановий рік складається з двох літ і двох зим, і тривалість цих сезонів відповідає майже 21 земному року. А от на полюсах буває лише по одному літу й одній зимі зате тривають вони там удвічі довше, ніж на екваторі, — по 42 земних роки.

Ще одна загадка Урана: планета обертається, “лежачи на боці”: по горизонталі, а не по вертикалі, як інші планети. Тому рух Урану навколо Сонця особливий — він котиться уздовж своєї орбіти, перевертаючись з боку на бік, подібно до казкового Колобка.

Уран, як і Нептун, називають крижаним гігантом: у складі цієї планети багато замерзлої води. В Урана найхолодніша атмосфера — його найнижча температура складає −224 °C.

Теплове випромінювання Урана виділяє його з ряду інших планет-гігантів. Тепло з гарячих надр планет-гігантів поступово проникає крізь атмосферу і випромінюється в космос. Вимірювання показують, що тепловий потік від планет-гігантів в 2–2,5 раза перевищує кількість тепла, яку вони отримують від Сонця. За одним винятком: Уран віддає тепла лише трохи більше, ніж отримує. Куди дівається решта тепла, поки що ніхто пояснити не може…

На Урані не може бути життя, принаймні у тому вигляді, як ми знаємо.

Найвіддаленіша планета

Плутон — найвіддаленіша від Сонця планета Сонячної системи. Намагатися побачити Плутон з Землі — те саме, що намагатися роздивится волоський горіх з відстані 50 км. На Плутоні настільки темно, що, потрапивши на нього, ми могли б споглядати зоряне небо... цілий день. Сонце з його поверхні здається невеликою точкою на небі.

Вчені віднесли Плутон до карликових планет, хоча донедавна він вважався повноправною планетою Сонячної системи. Якщо масу Землі розділити на п’ять однакових частин, то маса Плутона буде меншою від маси однієї такої частини.

Відстань Плутона від Сонця може значно змінюватися. Коли планета наближається до Сонця, лід на її поверхні починає танути, атмосфера стає значно більшою. Коли планета починає віддалятися від Сонця, вода знову замерзає, і атмосфера планети зменшується. Відповідно, й температура поверхні коливається — від −218 °C до −240 °C.

Плутон настільки віддалений від Сонця, що йому потрібно цілих 248 земних років, щоб здійснити один виток. А доба на Плутоні триває цілих 6 земних.

Сила тяжіння на планеті настільки мала, що людина, яка важить на Землі 45 кг, на Плутоні важитиме лише 2 кг.


Презентація з електронного додатка до журналу «Джміль» (2015, №  1) дає змогу ознайомити дітей з усіма планетами Сонячної системи, проілюструвати розповідь, надає наочний матеріал для порівняння планет.

Завантажуйте електронний додаток
«Знайомтесь: Сонячна система»

Завантажити презентацію для дітей

Запропонуйте дітям, користуючись отриманою інформацією:

  • скласти історію про одну з планет Сонячної системи, спробувати проілюструвати її;
  • намалювати поверхню планети;
  • порівняти її з іншою планетою, знайти їй “сестричку” та найбільш несхожу на неї планету;
  • спробувати розподілити всі планети Сонячної системи по материках Землі (на які материки схожі “холодні” планети, а на які “гарячі”? Чим?).

Запитання для обговорення з дітьми

► Порівняйте фотографії планет Сонячної системи і Землі, зроблені з космосу. Що в них спільного? Чим ці планети відрізняються?

► Якого кольору Земля? Чому саме такого?

► Що означають кольори нашої планети?

► Чи є серед планет Сонячної системи схожа на Землю забарвленням?

► Продовжте думку: “Наша планета найбільш…”

► Який колір має поверхня Землі там, де панує зима? осінь? весна? літо? Чому?

Як знайти свою зірку?

Люди здавна дивилися на небо і мріяли про політ. Спочатку як птахи, потім (коли з’явилися повітряні кулі, дирижаблі та перші літаки) люди стали мріяти злетіти вище від птахів, побачити космос, далекі зоряні світи.

Ми вже чимало знаємо про планети Сонячної системи, навіть про рідну Землю дізналися багато нового. Тепер хочеться ближче, на власні очі, побачити зірки і планети.

Це можна зробити за допомогою телескопа (він схожий на лупу, збільшувальне скло, крізь яке можна побачити об’єкти на небі). Величезні телескопи, які допомагають нам побачити навіть далекі зірки, встановлюють в обсерваторіях. Вчені всього світу за допомогою телескопів спостерігають за небесними тілами, їхньою взаємодією, вивчають вплив процесів у космосі на життя на Землі, можуть передбачити навіть зміни погоди на Землі.

У ясну ніч, коли небо безхмарне, добре видно зірки, можна побачити і планети, якщо знати, як і де їх шукати. Нотці й Пензлику особливо подобається дивитися на зоряне небо, адже там так багато цікавого! Пензлик намалював кілька картин на космічну тему, а Нотка написала особливу, космічну, музику. Тепер у планах друзів створити мультфільм про зорі.

Подивімося на зоряне небо і ми. Звернімо увагу на те, як розташовані зірки, чи однакового вони кольору і величини, чи змінюють своє положення відносно Землі, чи однаково яскраво світять.

Книжечка знайшла атлас зірок, і друзі побачили, що зірки на небі розташовані у певному порядку — в сузір’ях. Люди з давніх давен придумали назви сузір’ям і навчилися знаходити їх на небосхилі. Тепер ми, коли дивимося на зоряне небо, можемо знайти там родину ведмедів, лебедя, близнюків, дельфіна, голуба, стрільця, діву… Знання сузір’їв допомагає нам відшукувати окремі зірки.

Що таке сузір’я? Щоб легше було орієнтуватися на небосхилі (адже зірки видаються з Землі дуже схожими), ще в давнину люди перемалювали розташування зірок на папір, об’єднали деякі з них лініями у контури, що нагадують знайомих їм тварин, предмети, інші об’єкти. З тих пір на небі гуляють, завжди поряд, ведмедиця з ведмежатком, летить лебідь, лізе рак, мчить кудись возничий, є навіть свій дракон… Ми звикли до цих сузір’їв, і хто добре їх знає, швидко орієнтується по зірках, мандруючи по землі. Адже зірки у ясну ніч видно і з долин, і з гір, і з поверхні океану.

Зірки ковшів сузір’їв Великої та Малої Ведмедиці вказують на Полярну зірку. Це дуже яскрава зоря, вона завжди допомагає мандрівникам визначити північний напрям. Саме завдяки їй вони не збиваються зі шляху (Полярна зірка допомагає зорієнтуватися на місцевості — правильно знайти всі сторони горизонту). Полярну зірку часто називають дороговказною. Знайти її особливо важливо для морських мандрівників, адже у безкрайньому морі зовсім небагато інших орієнтирів (порівняйте морські простори з лісом, полем, горами, навіть із пустелею, а у місті, напевно, найбільше різних орієнтирів).


Hubble Ultra-Deep Field (HUDF) — зображення порівняно невеликого регіону космоса, складене з даних, отриманих за допомогою космічного телескопа “Хаббл” за 11 діб. Це одне з найзначиміших досягнень людства!

Зображення охоплює ділянку неба, яка складає приблизно 1/13 000 000 від усього відомого нам на сьогодні неба і містить близько 10 000 галактик різних розмірів, форм, забарвлення, віку. Фактично кожна точка на фото — галактика. Найменші й найчервоніші галактики (їх на фото приблизно 10 000) — найвіддаленіші з тих, які були коли-небудь зафіксовані оптичним телескопом.

Фотографії, отримані за допомогою телескопа “Хаббл”, ви можете побачити за посиланням.

Космічна подорож

— А чи можна побачити космос ще ближче? — запитали друзі у Джмелика.

— Ближче побачити космос можуть тільки космонавти. Можливо, коли ми виростемо, хтось із нас стане космонавтом і полетить у космос. А поки що ми можемо здійснити уявну подорож у космічну далечінь. На старт!

Конструювання ракети

Що потрібно, аби ракета з космонавтами полетіла в космос? Щоб з’ясувати це, Джмелик з друзями пішли до конструкторського бюро. Адже шлях ракети та супутників до незвіданої далечини космосу починається… на папері. Саме за допомогою креслень конструктори та інженери розповідають один одному, якою буде ракета, як її треба обладнати, як зробити перебування в ракеті для космонавтів безпечним і комфортним. (Адже в космосі їм буде важко допомогти: щось порадять працівники центру управління польотами, чимось підсоблять екіпажі інших ракет, але ракет у космосі не так уже й багато, тож розраховувати треба насамперед на власні сили). Разом вони знову і знову перевіряють правильність своїх висновків, вносять правки у креслення.

Створювати ракети конструкторам та інженерам допомагають науковці й фахівці з різних галузей — лікарі, біологи, технологи, хіміки, математики та інші. Адже потрібно дібрати необхідні для побудови ракети матеріали, здатні витримати несприятливі космічні умови, спроектувати й побудувати всю систему життєзабезпечення космічного корабля (адже космонавти перебувають у космосі багато місяців), створити лабораторії, винайти таке паливо для двигуна ракети, щоб вона могла подолати силу земного тяжіння і злетіти у космос, а потім успішно приземлитися. А ще космонавтам треба забезпечити можливість ходити один до одного в гості (з одного космічного корабля на інший), вести дослідження, підтримувати зв’язок із Землею…

У кожного фахівця своє завдання, і всі працюють у команді задля спільного результату.

► Поміркуйте, що має бути в космічній ракеті, аби космонавти могли там жити.

Завантажуйте електронний додаток
«Чи є повітря у космосі? Тренування космонавтів»

Завантажити презентацію для дітей

► Чим більша ракета, тим важче їй злетіти (відірватися від Землі заважає сила тяжіння). Тож якою має бути ракета? Якою має бути ракета всередині?

► Як ви вважаєте, які пристрої будуть потрібні космонавтам під час перебування в космосі? (Зверніть увагу дітей на те, що космонавти під час польоту живуть, працюють, розважаються...)

► Уявіть, якими маленькими мають бути ці пристрої, поміркуйте, як космонавти мають їх розміщувати.

Від завода до космодрома

Отже, науковці, конструктори та інженери придумали ракету, а потім на заводі разом з робочими її побудували.

► Як ви вважаєте, що потрібно зробити тепер? (Ретельно перевірити роботу всіх приладів ракети).

Доки спеціалісти випробовують ракету, космонавти теж готуються до польоту.

► Як ви гадаєте, яким чином космонавти готуються до польоту? Що вони роблять? (Ознайомлюються з усіма пристроями ракети, вчаться ними керувати, з’ясовують, що і як можна полагодити в космосі, як підтримувати зв’язок із Землею, планують разом з науковцями, які дослідження виконуватимуть під час польоту, тощо).

Коли всі випробування ракети проведені, її обережно доправляють на космодром (аеропорт для ракет). У цей час космонавти вже завершують свою підготовку до польоту і також вирушають на космодром.

Ракета злітає вертикально вгору, у такому положенні її підтримують спеціальні опори, схожі на драбинки. Під час злету, коли ракета поступово відривається від землі, опори розходяться в сторони, що дає ракеті змогу вільно злетіти.

Щоб злетіти, ракета має подолати силу земного тяжіння (ця сила допомагає нам триматися на поверхні Землі, завдяки цій силі всі предмети падають на Землю, а не літають навколо неї). Тож ракета злітає дуже швидко, потужні двигуни розганяють її до величезної швидкості. З такою швидкістю не може рухатися жодна машина, навіть найшвидші літаки летять повільніше.

Останні приготування, перевірка роботи всіх систем… Екіпаж займає свої місця… П’ять, чотири, три, два, один! Пуск!

Політ

Дуже високо, у відкритому космосі, сила земного тяжіння вже не відчувається, і ракета переходить на політ по орбіті: вона кружляє навколо Землі, як природний супутник будь-якої планети. У космонавтів є можливість розглянути Землю з усіх боків. Так ракета літатиме доти, доки не настане час повертатися на Землю. Так літають усі штучні супутники Землі, космічні станції…

► Чому ракета літає круг Землі по колу?

— Рухаючись по прямій, ракета все більше віддалятиметься від Землі, втратить контакт з нею, і космонавтам буде важко повернутися додому. До таких далеких польотів ми ще не готові.

В ракеті космонавти перебувають у спеціальній одежі — скафандрах.

► Подивіться уважно на скафандр. Порівняйте його з нашим повсякденним одягом. Що у них спільного? Чим вони відрізняються? Чому?

► Яким має бути скафандр, щоб перебування у космічній ракеті було комфортним для людини?

► Чи тільки космонавтам потрібні скафандри? У яких випадках людина одягає спеціальний одяг, схожий на скафандр? (Скафандри потрібні також водолазам, льотчикам, пожежникам тощо.)

Скафандр (спочатку його називали “човнолюдина”) — спеціальне спорядження, призначене для ізоляції людини від впливів зовнішнього середовища. На відміну від нашого звичайного одягу, скафандри обладнані ще й системами життєзабезпечення — вони захищають від холоду, радіації, мають балони з киснем, а ще у скафандрах можна спілкуватися за допомогою рації.

Спочатку космонавти вдягають скафандри з підвищеним захистом, після виведення ракети на орбіту перевдягаються в інші скафандри.

► Порівняйте скафандри. Чим вони відрізняються? (Зверніть увагу дітей на те, що у скафандрі з підвищеним захистом важко рухатися, зате він забезпечує надійний захист від багатьох несприятливих умов середовища.)

У космосі невагомість: там, де літають ракети, немає поряд планети, яка може притягувати тіла, і ніщо не може створити силу тяжіння. Якщо ж поряд з ракетою опиниться такий об’єкт, вона має подолати силу його тяжіння, щоб не впасти на його поверхню. На це витрачається багато енергії, а ракета невелика, і розміщувати великі запаси палива на ній ніде. Тож космонавти пильнують, щоб ракета не потрапила у пастку сили тяжіння іншої планети (у цьому їм допомагають дуже складні прилади), адже в такому випадку може статися аварія, і повернутися додому буде непросто.

Невагомість не тільки у космосі, вона і всередині корабля. Уявіть, що ви поклали предмет на стіл, а він полетів по всій кімнаті. Здорово?! Космонавти з вами не погодилися б. Адже жоден предмет не хоче залишатися на своєму місці!

► Що у такій ситуації доброго? (Це цікаво, незвично; всі предмети невагомі — можна завиграшки пересунути навіть важку шафу).

► Що у такій ситуації поганого? (Створюється безлад, нічого не можна знайти; важко навіть написати щось на аркуші паперу; їсти взагалі незрозуміло як — треба весь час міцно тримати тарілку, а суп взагалі може “втекти”…)

► Що робити? (Прив’язати всі речі, їдять космонавти не з тарілок, а з тюбиків — видавлюють борщ, як ми зубну пасту.)

Нинішні космонавти проводять у космосі не дні, не місяці, а роки, живуть на просторих, за космічними мірками, орбітальних станціях: вони складаються з кількох модулів, пов’язаних один з одним (виходить ніби багатокімнатна квартира).

Космонавти можуть тепер виходити у відкритий космос, перебувати ззовні ракети.

Люди навчилися навіть працювати за межами корабля. Наприклад, встановлювати додаткові прилади ззовні ракети, збирати з окремих блоків космічні станції, за необхідності можуть щось полагодити…

► Як ви вважаєте, легко чи важко працювати космонавтам у відкритому космосі? (Нелегко: у скафандрі важко рухатись, треба весь час стежити, щоб нічого не випало з рук, щоб не відірватися від космічного корабля… Легко: важке у космосі стає легким).

► Подивіться на фотографії. Які особливості перебування космонавтів у відкритому космосі ви помітили? Із чим вони пов’язані? (У космосі невагомість, тому космонавти міцно прив’язані до корпусу космічного корабля; у космосі немає повітря, яким дихають люди, там дуже холодно, від цих несприятливих чинників людей захищають скафандри).

Приземлення

От і настав час повертатися на Землю, додому.

► Що потрібно зробити космонавтам, аби повернутися на Землю?

Як це не дивно, космонавтам потрібно загальмувати. І от уже ракета летить усе ближче до Землі... Наприкінці від ракети відділяється маленька капсула з зоряними мандрівниками, розкривається парашут, і космонавти приземляються.

Вітаємо на Землі!

Завантажуйте електронний додаток
«Політ у космос: крок за кроком»

Завантажити презентацію для дітей

Наша космічна подорож закінчується. До наступних зустрічей!











<< До переліку матеріалів проекту